Дивіться на нас,  як на рівних

(До Міжнародного дня  людей з обмеженими фізичними можливостями)

   3 грудня  в Україні і в світі відзначається Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.

    День був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році. Цього дня Асамблея закликала держави-члени ООН проводити заходи, спрямовані на подальшу інтеграцію людей з особливими потребами у життя суспільства. Інваліди досить часто бувають виключені з повноцінного життя громад. Їхня дискримінація набуває різних форм, включно з фізичними і соціальними бар’єрами. Від цього потерпає суспільство, адже втрата такого вагомого потенціалу суттєво збіднює людство. За час свого існування ООН прагнула до поліпшення становища інвалідів і умов їхнього життя. В 1971 році ГА ООН прийняла Декларацію щодо прав розумово відсталих осіб і в 1975 році – Декларацію про права інвалідів, у яких були встановлені норми гарантування однакових умов і рівного доступу до обслуговування. В результаті проведення Міжнародного року інвалідів (1981) була ухвалена Всесвітня програма дій стосовно інвалідів. 

Головним підсумком Десятиліття інвалідів, проведеного ООН у 1983-1992 роках, стало ухвалення Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів. 13 грудня 2006 року ГА ООН була прийнята Конвенція про права інвалідів, яка є правозахисним документом з чіткою орієнтацією на соціальний розвиток – це водночас договір з прав людини та інструмент розвитку. Конвенція набрала чинності 3 травня 2008 року. Принципами конвенції є: повага до притаманної кожній людині гідності та особистої незалежності; недискримінація; повне й ефективне залучення в суспільство; повага особливостей інвалідів; рівність можливостей; доступність; рівність чоловіків і жінок; повага до здібностей дітей-інвалідів тощо. Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію ООН про права інвалідів 16 грудня 2009 року. Тема Дня 2020 року: «На шляху до інклюзивного та сталого світу після пандемії з урахуванням потреб інвалідів».

На запитання «Що таке здоров’я?» сучасна наука налічує близько 300 визначень. Здоров’я — це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне та духовне благополуччя. Здоров’я — це одне з основних джерел радості, щасливого і повноцінного життя.

Здоров’я  можна зобразити у вигляді квітки із чотирма пелюстками. Перша пелюстка — це фізичне здоров’я, друга — соціальна складова, третя — психічна і четверта — духовна. Якщо зірвати хоча б одну пелюсточку, ця квітка не буде повноцінною, так само як і людина, утративши хоча б якусь зі складових здоров’я.

Сьогодні ми поговоримо про людей-інвалідів, людей, які маючи різні вади, продовжують жити, досягати успіху, уміють радіти життю.

Люди-інваліди або люди з обмеженими можливостями – це ті люди, які мають певні фізичні та розумові вади, вади у своєму здоров'ї. Ми всі маємо проблеми зі здоров’ям, але, вони, на щастя, тимчасові.

 А люди-інваліди, на жаль, не можуть одужати  і змушені жити з своєю хворобою( вадою) усе життя. Люди з обмеженими можливостями мають важкі невиліковні хвороби: проблеми опорно-рухового апарату (людина не може ходити, працювати руками, тощо); вади слуху (людина погано чує або не чує зовсім); вади зору (людина не здатна бачити навколишнє) та інші.

Вади, які породжують інвалідність можуть бути вродженими і набутими. 

Так, людина може народитись з певною вадою і мати інвалідність від народження, а може її набути упродовж життя внаслідок нещасного випадку, тощо.  Головне – від цього НІХТО НЕ ЗАСТРАХОВАНИЙ, тому що в будь-яку мить життя, кожен з нас може стати людиною-інвалідом.

А скільки людей залишається інвалідами в мирний час, потрапляючи в аварії, катастрофи! Землетруси, бурі, повені — ці різні стихійні явища також можуть спричинити втрату здоров’я людини.

Кілька років тому на каналі «1+1» транслювали передачу «Танцюю для тебе», де кожен із учасників боровся за перемогу, щоб полегшити життя своєму родичеві. Донька танцювала для мами, якій необхідна операція за кордоном. Дружина танцювала заради мрії чоловіка, який сидить в інвалідному візку і хоче допомагати таким, як і він сам, хоче відкрити майстерню з ремонту візків. Люди-інваліди можуть стати прикладом, взірцем і для багатьох здорових, тому що вони цінують життя, кожну його хвилинку, які своєю сміливістю, наполегливістю, життєлюбністю показують нам, як потрібно жити. Вони працюють, учаться, активні у суспільному житті. Інваліди беруть участь у спортивних змаганнях — параолімпійських змаганнях.

Сиджу в колясці, так собі сиджу.

Проходять люди, поглядають косо.

А що я їм у відповідь скажу?

Для них мій голос зовсім безголосий.

Усі здорові, ну а я – такий.

Інакше жити між людей не можу.       

Але мій дух незламний і палкий –

У ньому сила невичерпна, Божа.

Ніхто не знає, що в моїй душі.

Ідуть, минають, поглядають косо.

Не доброту від вас я залишив,

А біль, який зневірою голосить.

Хтось кине гривню, щоби я не вмер.

А хтось копійку тицьне мені в зуби.

Такий народець "добрий" є тепер:

Не дасть померти, але словом згубить.

Та я із тих, що гніву не несуть,

Навіть тоді,коли життя не вдасться.

І попри всю зухвалу мою суть,

Пишу відверто: "Я – поет в калясці!"

Ці слова написані людиною-інвалідом, хворим на ДЦП (дитячий церебральний параліч) – Юрій Тітов – член національної спілки письменників України, автор чудових поезії та пісень.

Історії відомі діяльність багатьох таких людей, їх досягнення. Ніяка важка хвороба не ламає їх, не дивлячись на свої вади –  вони досягають певних висот і стають відомими у світі людьми.  Ось лише деякі імена:

• Ю.Тітов – поет (хворий на ДЦП).
• Леся Українка – письменниця (туберкульоз кісток)
• Людвіг Ван Бетховен – композитор (вади слуху)
• О.Мересьєв – льотчик (втратив нижні кінцівки)

Людвіг Ван Бетховен

Перша історія про видатного німецького композитора. Бетховена чекала безсмертна світова слава, але на шляху до неї геніальному композиторові судилося пройти через такі випробування, витримати які було під силу тільки хіба що йому одному. У віці 26 років Людвіг Ван Бетховен почав втрачати слух. Хвороба прогресувала повільно та невпинно. Вслухайтеся в слова композитора: "Майже 2 роки я уникаю будь-якого товариства, тому що я не в силі сказати людям: "Я глухий. Якби у мене була інша професія, можливо, мені б було легше, але не при моєму ремеслі. Я часто проклинаю своє існування. Я хочу, настільки це можливо, не піддаватися долі, хоч у моєму житті мені ще  багато  раз  доведеться  відчути себе знедоленим із усіх створінь Божих."

Майстер подолав духовну кризу. Саме у період загострення хвороби, від 30 до 40 років життя, Людвіг Ван Бетховен створив свої шедеври, які увійшли до золотого фонду світового музичного мистецтва ― симфонії, концерти, фантазії для хору, струнні квартети та інші. Композитор втримав тягар долі та втілив у музиці своє покликання. Він отримав перемогу над собою, над хворобою.

Франклін Рузвельт

Франклін Рузвельт (1882-1945 рр.) ― один із колишніх президентів США. Він став інвалідом унаслідок побутової травми. Влітку під час відпочинку, у 39-річному віці, він побачив лісову пожежу, яку і заходився тушити разом з синами. Декілька годин боролися з вогнем, потім зморені та гарячі викупалися в холодному озері. Як наслідок ― сильна застуда і... невмолимий діагноз лікарів ― поліомеліт. Усі намагання медиків поставити хворого на ноги були безуспішними. Молодий, повний енергії, Ф.Рузвельт почав лікувати себе сам, розробив систему вправ, які мали повернути ногам рухливість, але безрезультатно. І тоді він усю увагу зосередив на своїй політичній діяльності. Франклін Рузвельт тричі був обраний президентом США. З початку Другої світової війни, особливо, коли фашизм почав набирати загрозливих для світу форм, виступив одним з ініціаторів створення антигітлерівської  коаліції, був учасником Тегеранської (1943) та Кримської (1945) конференцій. Помер 12 квітня 1945 року, трохи не доживши до перемоги.

Микола Бідняк

Микола Бідняк (1930-2000 рр.) - визначний живописець і графік, майстер релігійного, станкового та монументального живопису. У 15-річному віці він втратив обидві руки. Йому судилося вижити, і, долаючи терни, стати художником. Навчався свого мистецтва в Канаді, мав численні нагороди. Малював він, тримаючи пензлик зубами. Особливо йому вдавалися фрески та ікони, тому його і запрошували розписувати знамениті храми.

І багато інших, не менш хороших і талановитих людей, в яких крім таланту є ще й жагуча любов до життя.

Всі ці люди, що намагаються жити гідно, не дивлячись на свої вади,  досягають певних висот, бо живуть під девізом: "Дивіться на нас як на рівних. Ми такі ж як і ви!" Вони бажають, щоб їх сприймали як звичайних людей. Інвалідність – міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб, що вважається для особи нормальним.

Законодавство України передбачає пенсії та виплати в залежності від групи інвалідності та причин інвалідності: унаслідок загального захворювання; професійного захворювання, трудового каліцтва; інвалідності з дитинства; внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), одержаного в бою при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби.

За офіційними даними Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 р. чисельність осіб з інвалідністю становила 2659,7 тис. або 6,3 % від загальної чисельності населення країни. Кількість людей з інвалідністю зросла на 91,2 тис.

Однією з основних причин цього є порушення екологічної рівноваги. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я кожна десята дитина з'являється на світ із фізичними або розумовими відхиленнями, близько 10% населення будь-якої країни складають люди з фізичними або сенсорними (мовними, слуховими, зоровими) розладами і вадами.  

У наш час проблема пристосування інвалідів до життя суспільства набуває особливої актуальності. Щоб допомогти інвалідам, потрібно в першу чергу знати про них якомога більше. А для цього необхідний облік таких людей, облік сімей, де виховується дитина-інвалід. Адже діти-інваліди ― це особлива категорія. Дитина-інвалід для Міністерства охорони здоров'я ― це хворий, який періодично проходить певний курс лікування, для Міністерства освіти ― учень, якого треба навчати вдома, для системи соціального захисту - це маленький пенсіонер, який отримує від держави щомісячну соціальну допомогу.

Ні на мить не можна забувати, що інваліди - це такі ж люди, як і ми. Відповідно до ст. 24 Конституції України вони, як і всі громадяни України, мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.

Милосердя, чуйність, співчуття до слабших споконвіку були характерною рисою українського народу. Тому відзначення Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре.

Міжнародний день інвалідів нагадує нам, що поруч живуть люди з обмеженими можливостями, які потребують особливої уваги і яким ми повинні допомогти відчути себе рівними серед здорових співгромадян. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти… І хто допомагає.