ЖИТИ В СВІТІ, В ЯКОМУ Є ВІЛ

(до Міжнародного дня порозуміння з ВІЛ-інфікованими)

   Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія - СНІД( синдром набутого імунодефіциту).

 1 грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими. Ще донедавна він називався інакше. У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня було офіційно оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Вже в 90-х роках минулого століття темпи поширення ВІЛ викликали паніку серед фахівців. Населенню ж видавалося, що ця тема їх не обходить. Тим паче, саме в ті роки наша країна переживала складні трансформації. Криза економічна витісняла із свідомості наслідки кризи соціальної, сприяла розвитку кризи духовності. СНІД видавався чимось чужим і далеким, хворобою, не вартою того, щоб витрачати зусилля на проблему його профілактики. Потрібно було змусити людей задуматися над питаннями ризику, якому вони піддають себе і оточуючих через власну байдужість Найефективнішими видавалися прийоми, що ґрунтувалися на залякуванні. В інформаційних повідомленнях робився акцент на тому, що СНІД – смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку та шляхом безладних статевих контактів. У свідомості читача/глядача виникали образи таких собі наркомана чи повії, з якими він себе ніяк не ототожнював. СНІД (і небезпека заразитися ВІЛ) став стійко асоціюватися саме з такими асоціальними елементами.

Ніхто в той час особливо не замислювався над наслідками такого підходу. І коли стало остаточно зрозуміло, що вірус імунодефіциту людини вирвався за межі маргінальних груп, змінити ситуацію було вже досить важко. У масовій свідомості сам факт ураження ВІЛ ототожнювався з належністю до певного «асоціального» прошарку. З'явилися прецеденти агресивного ставлення до людей, які мали ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми.

Серед чисельних хвороб, якими страждає зараз людство, синдром набутого імунодефіциту (скорочено СНІД) є однією з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник – вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ).

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус вражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців і років, знижується, і це призводить до виникнення різних захворювань, перш за все інфекційних, що вражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему та ін.

СНІД уперше виявлений у США у 80-х роках. За декілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн.

За даними ВООЗ, від початку світової епідемії, ця хвороба забрала життя у понад 38 мільйонів людей.

СНІД – одна найбільших трагічних проблем, з якою зіткнулося людство в минулому сторіччі. З нею, на жаль, ми увійшли й у XXI ст. Вже більше двох десятків років ця зловісна абревіатура не сходить зі сторінок газет і журналів. Із загрозливою швидкістю нова інфекційна хвороба охопила увесь світ. У багатьох країнах СНІД набув характеру епідемії. Це захворювання здатне поставити людство під реальну загрозу вимирання, якщо люди негайно не об’єднуються і не вживуть необхідних заходів.

Однак людство, як і багато років тому, не хоче всерйоз сприймати той факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного.

Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД? Один мудрець сказав: "Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника - ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе - можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника - перемога буде на твоєму боці". Цим супротивником для людства є ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити себе і своїх близьких, а також допомогти тим, кого ще можна врятувати.

ВІЛ та СНІД – це не слова, а скорочення. ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. ВІЛ викликає СНІД. ВІЛ заражає людський організм, залишається у ньому все життя, руйнує імунну систему .

В – вірус –паразит , що заражає  і знищує клітини організму.

І – імунодефіцит – погіршення функціонування імунної системи.

Л – людина – особа, в організмі якої живе вірус.

С – синдром – група симптомів, які проявляються під час захворювання.

Н – набутий – те, що людина набуває.

 І – імунітет – захисна система організму.

Д – дефіцит – ВІЛ перешкоджає нормальному функціонуванню імунної системи.

Імунна система є захисною системою організму. Центром управління імунної системи є Т- клітини. Коли вірус потрапляє до організму, Т- клітини з’єднуються з клітинами, що можуть виробити антитіла для боротьби з ВІЛ. Оскільки вірус ВІЛ не може розмножуватись сам собі, він прикріплюється до Т – клітин і при цьому знищує їх. Т- клітини відмирають, імунна система руйнується, а організм стає беззахисним проти інфекції.

Вірус знаходиться у рідких виділеннях організму – крові, статевих виділеннях, слині, поті, сльозах, сечі та ін. Проте він є небезпечним тільки у великій кількості. На сьогодні вважається що він може потрапити до організму двома шляхами – через кров та слизову оболонку.

Нагадаємо основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Всі інші шляхи інфекції при СНІДі не мають значення. Як правило, в організм потрапляють одиниці незначної кількості вірусу, і зараження не відбувається. Отже хвороба не передається через рукостискання, поцілунки, їжу, предмети домашнього вжитку, спортивні предмети, при купанні в басейні, душі, через спілкування з домашніми тваринами, при догляді за хворими на СНІД. Не беруть участі в його передачі і комарі та інші кровоносні комахи.

Доведено: вірус імунодефіциту не передасться від хворого здоровому під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому підстави вважати, що ті, хто знаходяться поруч, його бояться.

 ВІЛ-інфікованість має декілька стадій. На стадії зараження ВІЛ більшість людей не здогадуються про свою ВІЛ-інфікованість, оскільки не відчувають себе хворими. Однак вони можуть заражати інших. ВІЛ убиває важливі клітини імунної системи, яка вже не може боротися ні з якими захворюваннями . Це є остання стадія ВІЛ- інфікованості – захворювання на СНІД

 Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким - 4 - 5 тижнів, так і дуже довгим - декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи людини.

Можливі симптоми, що з’являються в різі зараження ВІЛ – інфекцією :

• збільшення лімфатичних вузлів;
• підвищення температури тіла до 37…39⁰ С;
• втрата ваги до 10% і більше;
• тривалий розлад травлення ;
• висипи на шкірі слизовій оболонки ротової порожнини чи на статевих органах.

Поява наведених вище симптомів можлива не тільки в разі зараження ВІЛ – інфекцією. Вони можуть бути пов’язані з іншими захворюваннями, тому, помітивши який-небудь із симптомів, не слід ставити діагноз самому собі, а краще звернутися до лікаря.

Складність боротьби зі Снідом полягає в тому, що хвороба тривалий час не проявляється у жодний спосіб і виявити її можна, тільки провівши її можна, тільки провівши спеціальною методикою лабораторний аналіз крові. Цей аналіз дозволяє виділити антитіла, які виникають у відповідь на проникнення ВІЛу, а якщо є антитіла, то є і вірус – антиген, який їх викликав. Зараз багато вчених працюють над створенням ліків та профілактики засобів проти цієї хвороби.

Лікування може здійснюватись у трьох напрямках: пригнічення життєдіяльності вірусу, стимулювання імунітету, лікування супутніх захворювань.

На жаль, ефективних методів лікування СНІДу поки що немає. На сьогоднішній отримані препарати, здатні гальмувати розмноження вірусу, однак засобів, які дозволили б організму повністю від нього позбавитися, вчені ще не винайшли

Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Як не прикро, але Україна займає одне з перших місць у Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції. За неофіційними даними, сьогодні в Україні ВІЛ-інфікованими є понад 1 % населення країни.

Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого ставлення оточення, друзів і родичів. Таке ставлення вкрай необхідне, бо ці люди, через свій хворобливий стан, часто бувають пригніченими, відчувають різні страхи. Важко уявити, який тягар взяв на себе чоловік ВІЛ-інфікованої дружини; друг молодої дівчини-вірусоносія; мати маленького сина, якого заразили в лікарні; лікар, який підтримує душевну й фізичну рівновагу пацієнта; чоловік, який спиняє свого інфікованого друга на краю прірви.

Співіснування з інфікованими ВІЛ для багатьох людей стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості материнських, подружніх та дружніх почуттів, фактично мірилом їхньої людяності.

Кожен повинен  усвідомити небезпеку, що несе СНІД, який може увійти практично в кожен дім і в кожну сім’ю. Від страху і стигматизації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом, людство поступово переходить до усвідомлення того, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про небезпеку ВІЛ-інфекції, але й вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто, жити в світі, де є ВІЛ.

Є хвороби, які залежать, зокрема від нашої поведінки. Легковажна поведінка (безладні статеві зв’язки, ін’єкційне введення наркотиків та ін.) може призвести до непередбачуваних наслідків. Ми хочемо бути щасливими, здоровими, а тому вже зараз, в підлітковому віці, потрібно виховувати в собі сильну особистість, яка прагне чогось досягти, яка не піддається підступним спокусам. Крім того, вміння вести здоровий спосіб життя – ознака високої культури людини, її освіченості, наполегливості, волі.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.

Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити – організм втрачає захисні реакції, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

Єдиним шляхом боротьби зі СНІДом залишається його профілактика:

• суворий імунологічний контроль донорської крові;
• уникнення контактів через кров;
• боротьба з наркоманією;
• дотримання принципів моральності.

Міри профілактики

1. Основна умова – Ваша поведінка.
2. Статеві контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.
3. Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкодить здоров’ю, але і значно підвищує можливість зараження вірусом, адже, як правило, використовуються загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.
4. Використання стерилізованого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті під час різних маніпуляцій (манікюру, педикюру, татуювання, гоління тощо). Пам’ятайте: вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при +56 С° – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Проте спирт не знищує ВІЛ!
5. Перевірка донорської крові обов’язкова. Щодня заражається ще понад 6 тисяч чоловік. Якщо не вживати термінових заходів, то до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.

Чи можна вберегти себе від СНІДУ?

На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно:

• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців;
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. Сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані й уже тому небезпечні. За даними статистики, 30–50 % осіб, що вживають наркотики ін’єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ, тому вірогідність зараження надзвичайно висока;
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
• знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію для проведення профілактичного лікування.

Щоб не заразитися, необхідно вжити заходів безпеки:

• Не слід поспішати з початком «дорослого життя» .
• Необхідно відмовитися від уживання наркотиків.
• Не можна використовувати предмети особистої гігієни, що належать іншим людям.
• Єдина людина, здатна уберегти вас від СНІДу, - це ви самі!

Серед населення є певні групи людей, які мають підвищений ризик інфікування, через недотримання норм сексуальної поведінки. Це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрішньовенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів.

Таким чином, над планетою вирує пожежа під назвою СНІД!

СНІД – хвороба, що передається статевим шляхом.

СНІД спричиняється вірусом, який живе у рідкому середовищі організму.

З моменту інфікування до смерті людина є заразною.

Як можна загасити цю пожежу? Чи не загине цивілізація?

Всесвітня організація охорони здоров’я розробила глобальну програму боротьби зі Снідом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. З 1985 року в усіх країнах світу запроваджено жорсткий контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів.

Якщо діагноз СНІДу підтверджений результатом лабораторного дослідження на СНІД, то згідно із Законом України «Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення», Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексом України, інфікований ВІЛ особою чи хворий на СНІД зобов’язаний вжити заходів щодо запобігання поширенню інфекції, повідомивши осіб, які були з ним у статевих контактах, про можливість їх зараження. Свідоме зараження ВІЛ особою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим вірусом, карається позбавленням волі на термін до 8 років.

Отже, СНІД – це проблема, яку повинні розв’язувати не тільки лікарі, а й правоохоронні органи, громадські організації, школа, сім’я.

На сьогодні єдиним реальним виходом, здатним припинити поширення СНІДу, залишається його профілактика.

Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю. Для визначення ВІЛ-статусу, рекомендовано один раз у рік визначати  рівень антитіл до ВІЛ-інфекції в крові людини.

ВІЛ-інфекція проблема не менш соціальна, ніж медична. ВІЛ-інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, шанобливого ставлення до людської гідності, гуманного відношення з боку суспільства. Вони мають право на професійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним переліком, на безкоштовне забезпечення ліками, безкоштовний проїзд до місць лікування й назад, на користування ізольованою житловою площею (кімнатою). Особам, зараження яких сталося внаслідок медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та право на першочергове отримання житла.

Гуманне суспільство повинно проявляти максимум співчуття і милосердя до людей, хворих на СНІД. Людство вже пройшло шлях від страху і бажання ізолювати хворих та інфікованих ВІЛ до розуміння того, що ці люди потребують допомоги і підтримки суспільства. Тож будемо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу. Їх сусідство не є небезпечним для нас, а наше їм необхідне.

Символ боротьби зі СНІДом - червона стрічка, вона символізує розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі.

Тест «Перевір свої знання про СНІД»

1. Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу?
2. Чи спричинює вірус   імунодефіциту   людини   (ВІЛ) СНІД?
3. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?
4. Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?
5. Чи передається СНІД через поцілунок?
6. Чи передається СНІД через нестерильний медичний інс­трументарій?
7. Чи допоможе використання презерватива під час стате­вих контактів уберегтися від СНІДу?
8. Чи можна виявити вірус відразу після інфікування?
9. Чи проводить держава політику:

а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих;

б) на ізолювання їх від суспільства?

10. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що пере­шкоджала б інфікуванню?

Відповіді:

1 — власні думки; 2 — так; 3 — так; 4 — ні; 5 — ні; 6 — так; 7 — так; 8 — ні; 9 «а» — так; 9 «б» — ні; 10 — ні.