Пам’ятаємо в’язнів фашистських концтаборів
(до Міжнародного Дня пам’яті)
Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів — пам'ятна дата, що відзначається громадськими організаціями та окремими органами влади в Україні та колишніх республіках Радянського Союзу 11 квітня на честь події, яка мала місце 11 квітня 1945 року, коли в'язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.
Широке поширення концентраційні табори отримали у фашистській Німеччині. У них містилися, як правило, антифашисти, передусім комуністи, соціал-демократи, професійні діячі, а також особи, які переслідувалися за расовими, релігійними, соціальними та іншими мотивами.
Перший концтабір у Німеччині був створений поблизу Дахау в березні 1933 року. До початку тугої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало 300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей.
Централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, у першу чергу, слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили.
Концентраційні табори оснащувалися душегубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».
Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара і почав функціонувати 19 липня 1937 року. За 8 років близько 239 тис. осіб були в’язнями Бухенвальду. Спочатку це були німецькі політв’язні, пізніше, в роки Другої світової війни, представники багатьох інших національностей. Багато ув’язнених загинуло вже в період будівництва табору, яке велося без використання механізмів. Ув’язнених експлуатували також власники великих промислових фірм, чиї підприємства були розташовані в районі Бухенвальда (Сіменс, Юнкерс та ін.).
Друга світова війна наближалася до свого фінального завершення, але не всім судилося дожити до цієї події. Німецьке командування прийняло нелюдське рішення, від якого навіть зараз стигне в жилах кров — тотальне знищення в’язнів концентраційних таборів.
Близько 10 тис. ув’язнених було страчено в Бухенвальді, у т. ч. майже 8,5 тис. радянських військовополонених. Всього ж в Бухенвальді замучено 56 тис. ув’язнених 18 національностей. Особливо багато ув’язнених загинуло у філії Бухенвальда Дора, де в підземних приміщеннях виготовлялися ракетні установки «Фау». Табір був розташований поблизу міста Нордхаузен в Німеччині.
Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. Під час Другої світової війни в таборах смерті перебувало 18 мільйонів осіб, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу. Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління
Фашистська каральна машина доживала останні місяці, а з наближенням радянських і союзних військ ставала все більш агресивнішою. Саме тому вся її лють падала на полонених і в’язнів концентраційних таборів – осередків жахів, які назавжди закарбувалися в людській пам’яті. Минуло вже 75 років з того часу, як від неминучої смерті були врятовані в’язні Бухенвальду, але цей табір смерті для чоловіків і зараз залишається символом нацистського правління.
В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених.
11 квітня 1945 року о третій годині ночі організатори повстання передали по радіо: «Вставайте, час настав!». Повсталих підтримали передові загони радянських і союзних військ.
Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів». 
Тоді від неминучої смерті було врятовано майже сто тисяч полонених, а згодом визвольна хвиля покотилася далі…були звільнені концтабори Заксенхаузен, Дахау, Равенсбрюк та інші.
Після переходу табору під юрисдикцію СРСР табір було долучено до системи концентраційних таборів НКВС, а 1948 повністю інтегровано в систему ГУЛАГ.
Для людей, які пройшли всі жахи війни, найголовнішою цінністю є мир. Вони не думали про високі нагороди, звання, медалі. Без жалю віддавали своє життя за Вітчизну, за лагідні руки мами, за спокійний дитячий сон. Війна опалила їхні серця, сивиною побілила голови, але душа жила святою любов’ю.
З кожним роком друга світова війна на крок, на перегорнуту сторінку віддаляється від нас. Та забути звитягу батьків, дідів, прадідів неможливо. Блакитне небо — їхній дарунок нащадкам, промені сонця в очах – теж від них.
На жаль, усе менше серед нас ветеранів, які вижили після тортур фашистських концтаборів, та пам’ять про них живе у наших серцях і душах.
З року в рік, погожого весняного дня 11 квітня, ми з тривожним трепетом в душі приходимо туди, де колись височіли страхітливі мури концтаборів, розташованих на території України: «Сирецький», «Бабин Яр», «Дарницький», в яких за роки війни загинуло понад 12 млн. людей з 30 країн світу, щоб покласти квіти до пам’ятників загиблим в’язням.
В цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли тяжкий шлях через фашистські табори, віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах.
Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «покоління війни» — голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, що залишилися в живих, сьогодні згадують минуле з болем. Скупі сльози навертаються на очі вцілілих сьогоднішніх ветеранів, а в серцях відлунює тривожне «головне, щоб це більше не повторилося!», «Щоб не повторилося ніколи!».
У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів давайте ж згадаємо усіх, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив усім смертям на зло…
