Чому важливо самоідентифікувати себе постраждалою

Самоідентифікація себе як постраждалої від домашнього насильства є надважливою для того, щоб вийти з так званого кола насильства. Воно виглядає приблизно так: кривдник вдається до погроз вчинення насильства — кривдник завдає удару — кривдник просить вибачення, обіцяє змінитися, дарує подарунки. Згодом цикл повторюється.

«У медовий місяць, коли кривдник кається, постраждалі вірять, що щось може змінитися, або налаштовуються на такий стан ремісії. Здається, що ситуація стабілізується, кривдник виправляється, тож постраждалі не звертаються по допомогу, бо вірять, що так буде завжди», — говорить Дарія Пильо.

Що довше постраждала перебуває у колі насильства, то більші фізичні та емоційні втрати. Це можуть бути депресія, втрата здатності піклуватися про себе, почуття безпорадності та безвиході.

Крім того, навіть розуміючи, що вона страждає від насильства, жінка може боятися звернутися по допомогу, бо після цього на неї може чекати «покарання».

«Людина дійсно може не усвідомлювати, що вона страждає від насильства. Вона не розуміє взагалі, що відбувається, чи є якась відповідальність за це, чи можна це зупинити. Часто насильство може тривати роками, а постраждала опиняється у бульбашці, в ізоляції через заборону спілкуватися з друзями чи батьками. Кривдник перестраховує себе для того, щоб уникнути взагалі виявлення ситуації насильства», — говорить психологиня ГО «Ла Страда — Україна» Валерія Бондар.

На те, що постраждала не хоче приймати факт домашнього насильства та звертатися по допомогу, впливає і табуйованість теми у суспільстві. Людина може боятися бути звинуваченою у всьому, що з нею відбувається, або соромитися визнати, що в сім’ї є проблеми. Також може лякати страх радикальних змін та випробувань, які будуть на шляху виходу з токсичних стосунків.

Самоідентифікація важлива, бо лише сама постраждала може звернутися по допомогу та розірвати коло насильства.

У наступному матеріалі ми розповімо, як боротися з домашнім насильством, але просто зараз ви можете зателефонувати на гарячу лінію «Ла Страда — Україна»:

0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) 

Червоні прапорці у стосунках

Червоні прапорці у стосунках, які можуть вказувати на домашнє насильство:

Якщо ви боїтеся свого партнера, якщо вам страшно сказати те, що ви думаєте, торкнутися певних тем у розмові або відмовитися від сексу — це тривожна ознака. У здорових стосунках не повинно бути страху через партнера.

Системні побиття, штовхання, ляпаси, будь-які дії, які дискомфортні та небезпечні для вас, — це фізичне насильство. Кривдник може завдавати болю вам, вашим дітям або домашнім тваринам. Окрім того, червоними прапорцями можуть бути: якщо партнер залишає вас у незнайомому небезпечному місці, заважає вам спати або отримати необхідну медичну допомогу, зачиняє вас у квартирі чи будинку без можливості вийти з приміщення.

Ознакою насильства також може бути контроль вашої поведінки — кривдник вказує, що одягати, з ким спілкуватися та не спілкуватися, змушує просити дозволу, щоб піти на зустріч із друзями чи родичами, або забороняє з ними бачитися, постійно ревнує, ставиться до вас як до своєї власності, звинувачує у невірності, стежить за вами.

До ознак економічного насильства можна зарахувати: забирає ваші гроші — готівку або картки, вимагає пояснення щодо кожної витрати, не дає гроші на базові потреби.

Крім того, варто занепокоїтися та звернутися по допомогу, якщо ваш партнер:

• ображає або принижує вас наодинці та на людях;
• стає агресивним, коли вживає алкоголь — погрожує, кидає ваші речі, кричить, б’є стіни;
• змушує вас займатися сексом проти вашої волі;
• звинувачує вас у своїй поведінці або каже вам, що ви на це заслуговуєте.

Якщо ви перебуваєте в одностатевих стосунках, то до ознак психологічного насильства можна зарахувати погрози розповісти іншим про вашу орієнтацію або гендерну ідентичність, а також погрози про те, що вам ніхто не допоможе через вашу орієнтацію. 

Як розпізнати, що інша людина є жертвою домашнього насильства?

Розпізнати домашнє насильство в іншій родині складно, бо здебільшого воно залишається за зачиненими дверима квартир та будинків. Проте увага та вміння помічати тривожні дзвіночки у поведінці подруг, знайомих, сусідок або клієнток, наприклад, манікюрного салону чи перукарні, може врятувати комусь життя.

Постраждалі від домашнього насильства потребують насамперед підтримки, але не завжди готові говорити про свої проблеми. Про те, як допомогти жінці у біді, поговоримо у наступному матеріалі, але якщо вже зараз ви помічаєте тривожні ознаки у поведінці іншої людини, розкажіть їй про гарячу лінію «Ла Страда — Україна»: 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

 «Окрім очевидних ознак, таких як, наприклад, синці, які пояснюються фразами на кшталт “Я така незграбна”, носінням надто закритого одягу (або темних окулярів) не за сезоном, а також частих пропусків навчання або роботи без пояснення причин, існують і тонкіші моменти, за якими можна запідозрити, що людина страждає від домашнього насильства»,

— ВЕРОНІКА ЄРМОЛЬЧИК, ПСИХОЛОГИНЯ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТКА

Одна з таких ознак — це зміни в поведінці людини. Наприклад, раніше відкрита і товариська людина стає відлюдькуватою, не бажає спілкуватись або ходити кудись без свого партнера. Також насторожити може той факт, що людина звітує (наприклад телефоном) перед своїм партнером щодо того, де вона і з ким, або говорить про нього/неї з побоюванням, чи має обмежений і контрольований доступ до грошей, кредитних карток, автомобіля.

Основна мета насильника — якомога сильніше ізолювати людину від усього іншого світу. «Тоді в неї буде потроху складатися враження, що вона зовсім сама і ніхто не може їй допомогти. Отже, якщо ви бачите, що ваша подруга чи родичка все рідше спілкується з кимось, окрім свого партнера, стає відлюдькуватою і відстороненою, — це привід, щоб занепокоїтись», — продовжує Вероніка Єрмольчик.

Неблизькі люди також можуть розпізнати тривожні ознаки, до прикладу, майстрині манікюру, перукарки, консультантки у невеликих магазинах. Зараз через війну багато жінок переїхали до інших міст, тож вони не мають соціального кола або друзів поруч. Не мають змоги поділитися своїми проблемами або знайти плече для опори.

«Звичайно, є певні фізіологічні ознаки, за якими можна виявити насильство. Це ті самі порізи, синці. Або, наприклад, клієнтка говорить про те, що погано спить декілька місяців, жінка може бути тривожна чи налякана. Коли телефонує кривдник, вона лякається, виходить відповісти, щоб уникнути ситуації, в якій він почує, де вона перебуває. Клієнтка може жалитися на те, що різко схудла або що руки не стоять до справ. Звичайно, більшість із нас зараз почувається тривожно, але такі натяки повинні спонукати принаймні до запитань “Чи все у вас гаразд?”, “Чи потребуєте ви допомоги?”», — додає психологиня ГО «Ла Страда — Україна» Валерія Бондар.