Як розпізнати домашнє насильство
Домашнє насильство — проблема, яку не можна ігнорувати, навпаки про неї потрібно голосно говорити. Адже табуйованість, стереотип про те, що це справа лише сімейна, впливає на поширення насильства у суспільстві та безкарність кривдників.
Під час війни кількість випадків домашнього насильства не стає меншою — за словами юристки ГО «Ла Страда — Україна» Дарії Пильо, звернень на гарячу лінію організації стало більше.
«Кількість випадків не зменшилася, як і кількість звернень на гарячу лінію. Ми можемо говорити про те, що безпекова ситуація в країні, економічна нестабільність та емоційний стан можуть бути каталізатором для домашнього насильства»,
— ДАРІЯ ПИЛЬО, ЮРИСТКА ГО «ЛА СТРАДА — УКРАЇНА»
У серії матеріалів проєкту «Насильство поруч» ми розберемося, як розпізнати домашнє насильство, як йому протидіяти та що кожен і кожна може зробити, щоб домашнього насильства у суспільстві стало менше.
У першій частині говоримо про те, що таке домашнє насильство, чому важлива самоідентифікація себе як постраждалої та як інші можуть побачити тривожні дзвіночки у поведінці людини.
Що таке домашнє насильство?
Від 2019 року в Україні працює нове законодавство щодо домашнього насильства. Насамперед воно регулюється законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», крім того, внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні порушення.
Відповідно до закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
«Тобто у законі передбачено досить широкий перелік осіб, які належать до кола постраждалих. Це не тільки подружжя, батьки, а будь-які особи, які мають спільний побут, спільні права та обов’язки. Зокрема, ми можемо сюди навіть зарахувати колишніх чоловіка чи дружину, тещу, свекруху, бабусю, дідуся».
Досі існує стереотип, що домашнє насильство — це лише заподіяння тілесних ушкоджень. Проте це ширше поняття, за законом виділяють чотири типи насильства.