Діти і криза
Особливості віку 14- 16 років, типові реакції та можливі розлади:
- Це складний кризовий період розвитку дитини, в цей вік дитина переглядає свої цінності, будує своє світобачення, намагається знайти своє місце в соціумі. В цей період діти мають, здебільшого натягнуті стосунки з батьками. Вони вже не діти, але ще й не дорослі. Вони мають свою думку і хочуть бути почутими. Це нелегкий віковий період, який навіть у звичайний час часто супроводжується проявами зухвалої поведінки, яка може посилитись під впливом кризової ситуації. Будь-які покарання чи зауваження можуть лише спричинити погіршення поведінки дитини.
- Для дітей цього віку стресовим буде і зміна місця проживання, і зміна школи та адаптація в новому колективі. Навіть в звичайних умовах зміна школи – це стрес. Тому важливо спілкуватися, соціалізуватися, розмовляти з однолітками та з дорослими - це допоможе швидше повернутися до нормального життя.
- Підлітки усвідомлюють серйозність наслідків надзвичайної ситуації як з власної, так і з чужої точки зору. У підлітків розвивається сильне почуття відповідальності за свою родину – деякі з них у цьому віці вже стають справжніми годувальниками. Крім того, типовими для цього віку є почуття провини та сорому.
- Підлітки часто переживають глибоке горе. Для них характерне свідоме почуття сорому чи провини за те, що їм не вдалося чи вони не мали можливості допомогти постраждалим, тому вони часто надмірно переживають. Вони можуть заглибитися у себе, замкнутися і почати жаліти себе. При цьому в багатьох відбуваються зміни у стосунках з іншими людьми.
- Водночас серед підлітків поширюються прояви ризикованої чи самодеструктивної поведінки, замкнутість та уникнення контактів, а також агресія. Вони переживають докорінні зміни у світогляді, що супроводжуються відчуттям безпорадності та безнадії щодо сьогодення та майбутнього.
Способи допомоги:
- Послухайте думки та переживання дітей – не осуджуйте, навіть якщо ви не погоджуєтеся. Поясніть, що відбувається (наприклад, вам треба переїжджати чи ви залишаєтеся, а дитина їде) дозвольте їм сумувати, сердитися, не чекайте, що вони будуть сильнішими і поводитимуть себе як дорослі. Однак вони хочуть бути дорослими і в часи кризи - вони можуть бути помічники вам у ситуації, що склалася. Чітко проговоріть правила, за якими ви тепер будете жити. Поясніть, чого ви від них чекаєте і на яку підтримку розраховуєте. Послухайте розмірковування дитини, чого побоюється чи на що сподівається вона.
- Не завищуйте вимог щодо навчання, підтримуйте можливість спілкуватися з однолітками та з дорослими - це допоможе швидше повернутися до нормального життя.
- Допомагайте підліткам зрозуміти, що провокуюча поведінка є шкідливим і небезпечним способом проявляти гнів. Поясніть: «Багато підлітків та деякі дорослі не контролюють себе після перебування у кризовій ситуації. Вони думають, що їм допоможе алкоголь або вживання наркотиків. Думати так не є аномальним, проте це не принесе користі. Навпаки, проблеми, які існують не зникнуть, а до них додадуться ще й нові».
- Допоможіть підліткам визначити, що саме нагадує їм про лихо і викликає побоювання: певні люди, місця, звуки, запахи, почуття, час доби тощо. Поговоріть про відмінність між подією і спогадами про неї. Поясніть: «Коли ти згадуєш, спробуй сказати собі: «Я зараз засмучений, тому що згадую, але цього разу все по-іншому, зараз я у безпеці».
- Поясніть, що висвітлення в ЗМІ інформації про стихійне лихо чи військові дії може викликати страх, що це станеться знову. Поясніть, що повторення інформації та зображень у новинах можуть погіршити стан підлітка. Запропонуйте вимкнути телевізор. Це те, що дитина може контролювати сама.
- Залучайте підлітків до допомоги іншим, але переконайтесь, що вони не обтяжують себе надміру. Допоможіть їм в організації проектів, які відповідають їхньому віку: очищення території школи, забезпечення продуктами і речами тих, хто цього потребує. Можна запропонувати дитині підключитися до волонтерського руху, спілкуватися з однолітками, які також вимушено переїхали. Підтримайте ініціативу дитини.