Сучасні партизани — символ спротиву українського народу рашистській навали 

   22 вересня – День партизанської слави. Він встановлений Указом  Президента України №1020/2001  від 20.10.2001 і відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суровий  воєнний час  боровся з фашистами  в глибокому тилу ворога.

Але ми сьогодні  поговоримо про сучасний партизанський рух - український партизанський рух під час російсько-української війни. Цей рух опору виник внаслідок збройної агресії рф на тимчасово окупованих територіях України. 

Під час  російського вторгнення в Україну в 2022 р. була окупована значна територія України, а частини Донецької та Луганської областей,  а також  уся Автономна Республіка Крим  вже перебували під російською окупацією з 2014 року. Відповідно, партизанські загони почали створюватися на цих територіях у 2014 році та почали активно поширюватися після 2022.

Партизани вели та ведуть збройний спротив на територіях та у містах, окупованих Росією: на півночі, півдні, на Донбасі та в Криму. Так, на півночі України  спільні дії Сил спеціальних операцій та партизан призвели до значних втрат росіян. Внасдлідок партизанської активності російські війська не змогли забезпечити логістику на окупованих територіях і, як наслідок, були змушені вивести свої війська з Київської, Чернігівської  та Сумської областей.

На півдні населення тимчасово окупованих територій спочатку виходило на мирні протести, але вони активно придушувалися російською армією, а місцевих активістів та журналістів було затримано. В результаті на окупованих територіях почав діяти організований партизанський рух, який підтримується ЗСУ.

Центрами активності партизанів стали окуповані міста на півдні України, особливо вони активні в районі 

Мелітополя. Цілями українських партизанів стали  колаборанти, які пішли на співпрацю з російськими військами та окупаційними адміністраціями. Партизани здійснюють диверсійну та розвідувальну діяльність, атакують окупантів та колаборантів та розклеюють листівки з погрозами.

28 липня  2022 року на вулицях тимчасово окупованого Криму українські партизани розклеїли погрожувальні листівки, із застереженням до Збройних Сил Росії та місцевої влади. У вересні 2022 року невідомі спалили службове авто російського пропагандиста Дмитра Кисельова, а в  ніч з 10 на 11 жовтня 2022 року партизани "Атеш" здійснили атаку на військовий госпіталь в Севастополі, в результаті якої було вбито 13 солдат Збройних Сил РФ. Надалі це став найчастіший спосіб вбивати окупантів — добивати в військових госпіталях. 10 грудня 2022 року  партизани "Атеш" спалили військову базу окупантів в смт. Радянський. А 23 лютого 2023 року  партизани підірвали рейки поблизу Сімферополю

А ось дещо про дії запорізьких партизан. Вже 22 квітня 2022 р. мер Мелітополя повідомив про те, що за весь час окупації українські партизани знищили близько 100 окупантів. Протягом минулого року партизани підривали авто колаборантів, робоили замахи на їх життя в Мелітополі, Михайлівці, Бердянську. 2 вересня 2022р.  в   Токмаці партизан підірвав себе разом з двома окупантами

28 квітня 2022 р. партизани підірвали залізничний міст біля села Якимівка,  цього ж року:18 травня був серйозно пошкоджений бронепотяг окупантів, 22 травня- були пошкоджені залізничні шляхи,  24 липня  партизани підірвали рейки в населеному пункті  Новобогданівка,  а 1 серпня – в Камиш-Зорі. 13 грудня 2022 р. партизани в Мелітополі підірвали міст через  річку Молочна, який з’єднував  Константинівку з Мелітополем і був важливою артерією російських шляхів постачання після вибуху на Кримському мосту.

Вже в 2023 р.  в січні партизани в Бердянську намагались підірвати гауляйтера-голову Бердянська в районі місцевого аеропорту,  підірвали цілу групу окупантів в Кирилівці, підірвали авто відомої колаборантки Валентини Мамай, на вулиці Руденка в тимчасово окупованому Бердянську та авто колабораціоніста Євгена Кузьмина в тимчасово окупованому Енергодарі, внаслідок чого він загинув

А ось окуповане росіянами місто Енергодар на Запоріжжі, 22 травня. Спокій недільного ранку розриває раптовий вибух у під'їзді будинку саме в той момент, коли туди заходить мер-колаборант Андрій Шевчик  разом з охоронцями. Вибухова хвиля валить чоловіків на сходи, довкола купа уламків та пилюки. Тим часом містом ширяться блакитно-жовті листівки із надписом «Енергодар – це Україна».

Партизани зараз активно протидіють росіянам на всій окупованій території, особливо помітно це на півдні. Серед них є і професійні військові, і пересічні мешканці, вони допомагають нашій армії достовірною інформацією про військові склади і скупчення російських окупантів. Самі ж партизани зосереджені на диверсіях і знищенні колаборантів. Розмах українського підпілля сягнув такого рівня, що росіяни мають серйозні проблеми зі спробами встановити контроль над окупованими територіями.

З історії ми маємо певний стереотипний образ партизанів як організованих груп людей, що ховаються у лісових криївках, періодично виходять для здійснення завдань і повертаються у свої земляні сховки. Такий спосіб життя вели українські партизани на заході України під час і після Другої світової війни, бо цьому сприяла лісиста місцевість.

Через сто років південь України знову сколихнув потужний повстанський рух, зрештою і ворог не змінився – все ті ж росіяни, що прагнуть знищити українську державність. Іншими стали методи боротьби, збору інформації та завдяки сучасним технологіям – комунікація, адже роль зв'язкових зараз виконують смартфони. Життя сучасних партизанів мало чим відрізняється від побуту співгромадян: вони ходять на роботу, ведуть цілком нормальний, цивільний спосіб життя. Лише час від часу, зазвичай у вечірню пору доби, виконують певні завдання.

Сучасні українські партизани стали справжнім символом національного спротиву російському агресору. Нині визначальний чинник успішності партизанського руху — координація за допомогою, скажімо, месенджерів, певних сучасних систем зв’язку, які важче зламати й прочитати. Це дає можливість створювати мережеву тактику діяльності таких груп. Вони можуть бути різної чисельності й часто не знати про існування одне одної.

Такі мережі, безперечно, координують військові — Сили спеціальних операцій Збройних Сил України, без яких було б надзвичайно складно так самоорганізуватися.

Отже, нині рух опору використовує різні тактики, зокрема замахи на життя зрадників, підрив залізничного мосту між Мелітополем і Токмаком — це диверсійна робота класичного партизанського типу. Але при цьому не обов’язково партизанам проживати десь у криївках, переховуватись у лісах, вони можуть перебувати у містах… Крім воєнної, або якщо коректніше казати, військової боротьби з окупантом, проукраїнське населення вчиняє й ненасильницький спротив, який проявляється в непокорі, солідарності людей, інформуванні ССО про дислокацію ворога, розклеюванні антиросійських агітаційних листівок.

Командування ССО Збройних Сил України на своїй офіційній сторінці у Facebook зазначило, що «нині у складі Сил спеціальних операцій діє потужна мережа, до якої входять підготовлені загони так званих партизанів… Бійці цих підрозділів з перших днів вторгнення й донині працюють на окупованій території по всій Україні, проводять розвідку в тилу противника, здійснюють диверсійні заходи тощо.

Результати їхньої роботи — це знищені особовий склад і техніка противника, командні пункти та шляхи сполучення, вдале перешкоджання просуванню ворожих військ».

І дійсно — чи не щодня ми читаємо у ЗМІ та соціальних мережах про успішні дії нескорених українців, які залишившись на тимчасово захоплених рашистами територіях, продовжують чинити опір терористичній зграї. Замахи на військових рф, зрадників та колаборантів, що працюють на агресора в окупаційних адміністраціях, вибухи на залізницях, підриви мостів, інші диверсії, поширення антиросійських листівок свідчать про високу активність українських партизанів.

Аналізуючи останні повідомлення в мас-медіа, можна зробити висновок, що поступово набирає обертів партизанський рух у тимчасово окупованому Криму та навіть у російській федерації та підпорядкованій їй білорусі.

Неофіційним центром українського партизанського руху вважається Мелітополь. Американський Інститут вивчення війни ISW навіть позначає Мелітопольський район на картах бойових дій як зону, де російські війська не мають повного контролю за ситуацією і діє активний партизанський рух.

Спільними зусиллями сучасних партизан та воїнів ЗСУ наближається наша Перемога над російськими загарбниками.