Так ніхто не кохав

 Так ніхто не кохав

(до Дня святого Валентина) 

   Вже сімнадцять століть підряд закохані всього світу відзначають 14 лютого як одне з найромантичніших свят – День святого Валентина. У цей день навіть повітря наповнюється коханням. Амури поспішають з'єднати пари, почуття яких перевірені часом, і допомагають зустрітись половинкам, що загубились у просторі.

Історія цього свята надзвичайно романтична і оповита легендами, а назва походить від святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька церква. 

Існують різні версії походження та святкування Дня святого Валентина 14 лютого. За однією з них, в цей день в язичницькі часи влаштовувався своєрідний молодіжний фестиваль. Дівчата кидали в посудину гарно оформлені листи, а юнаки витягували їх, і таким чином вибирали собі подругу. А по середньовічній легенді, в цей день підбирають собі пару птиці, і ліси наповнюються дзвінкими пташиними голосами. Є краса природи, краса слова, краса почуттів, краса вчинків. Саме на шляху до Краси й народжуються шедеври художнього слова…

… Рим. III століття нашої ери. Імператор мріє створити найсильнішу армію в світі. «Справжній чоловік має бути справжнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці, - заявляє він. І оскільки воїн має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв’язувати його з домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися».

Але хіба можна заборонити сонцю світити і дощу зрошувати землю, хіба можна наказати пташкам не співати пісень, а молодому серцю не кохати? І наказ імператора летить шкереберть, коли молоді та гарні легіонери римського війська зустрічають прекрасних дівчат.  Якщо не можна вступити в шлюб за наказом імператора відкрито, то є можливість обвінчатись з коханою таємно, бо є серед римського війська отець Валентин, який всупереч наказу імператора з’єднує законним шлюбом серця закоханих.

Завдяки отцю Валентину було створено чимало сімей. Але в такій святій справі не обійшлося без зради. На отця Валентина був написаний донос,його було заарештовано і за порушення наказу імператора, страчено 14 лютого.

Подружні пари, які завдяки отцю Валентину знайшли своє щастя, почали називати його святим, а 14 лютого – Днем закоханих. Вже більше 120 років його відзначають у Західній Європі, нещодавно це романтичне свято завітало і в Україну.

Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Загадкове й таємниче, жадане й болісне почуття кохання завжди поряд із тими миттєвостями, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворне, яке веде у світ краси, викликає захоплення, облагороджує, хоч іноді змушує і страждати.

У  День святого Валентина всі закохані матимуть можливість висловити свої почуття у найбільш романтичний спосіб!  Пропонуємо невеличку добірку віршів різних відомих українських поетів про кохання, які допомагають освідчуватися. Першим серед них є, звичайно, вірш Т. Г. Шевченка. Проте вміщені й сучасні поезії. 

photo book with heart

Тарас ШЕВЧЕНКО. Якби зострілися ми знову…

Якби зострілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши: снилося дурній.

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

Іван ФРАНКО. Дівчино, моя ти рибчино…

Дівчино, моя ти рибчино,

Дівчино, кохання моє,

Ти мого страждання причино,

Скарбнице, що щастя дає!

Обоє підемо, обоє,

В далеку мандрівку життя.

Нічого не страшно з тобою,

Бо ти чудодійне дитя.

Ти стрілиш очима – і горе

Розвієсь, мов мла на версі;

Всміхнешся – й розбурхане море

Поклониться твоїй красі.

Леся УКРАЇНКА. Коли дивлюсь глибоко в любі очі…

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,

в душі цвітуть якісь квітки урочі,

в душі квітки і зорі золотії,

а на устах слова, але не тії,

усе не ті, що мріються мені,

коли вночі лежу я у півсні.

Либонь, тих слів немає в жодній мові,

та цілий світ живе у кожнім слові,

і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,

та вголос слів тих вимовить не вмію…

Володимир СОСЮРА. Так ніхто не кохав…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною…

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки…

Ліна КОСТЕНКО. Спини мене отямся і отям

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю

Василь СИМОНЕНКО. Всі образи й кривди до одної…

Всі образи й кривди до одної

Я тобі забуду і прощу —

Жду твоєї ласки хоч малої,

Як земля у спеку жде дощу.

О жорстока! Щастя хоч краплину

В душу мою змучену згуби —

Полюби і зрадь через хвилину,

Та хоч на хвилину полюби!

Ігор КАЛИНЕЦЬ. Тієї ночі нас наздогнала погоня

тієї ночі нас наздогнала погоня

щемливих поглядів і тільки

нам зрозумілих слів

тієї ночі твої вуста закінчувалися

як море приливом і відпливом

тієї ночі твої перса виносили

на червоних вістрях зблукалі

рибини пальців

тієї ночі безмежна глибінь

лона поглинула трьох мене

вчорашнього нинішнього і

завтрашнього

Оксана ЗАБУЖКО. Мій дім Вас не любив…

Мій дім Вас не любив.

Ні, він не бив чашок,

Що Ви стискали в пальцях, мов навіки,

І не дзвенів шибками, коли, шок

Од Ваших слів долаючи, повіки

Здригалися — мої, не чхав дверцями шаф,

Не підкладав Вам на підніжку килим, —

Мій дім був жінкою, як я й моя душа, —

А значить, знав, що треба бути милим.

І все-таки мій дім Вас не любив!

Я остаточно взнала це по тому,

Як Вам всміхнулась, осміхом слабим, —

І враз відчула, що не маю дому.

 
 

І нехай у  житті кожного завжди поряд буде кохання, любов до матері і батька, до землі,  любов одне до одного.