День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

   14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію 20 століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

   Дата 14 грудня обрана не просто так, адже в цей день 1986 року було завершено будівництво саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.

Фахівці, які вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 році учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату.

Дата була затверджена указом Президента України 10 листопада 2006 року.

Без сумніву, ті події ніколи не зітруться з пам’яті десятків поколінь, ця катастрофа назавжди залишиться спільним болем. Ліквідатори – жертвували своїм здоров’ям та життям, захищаючи нас від атомного лиха. Усвідомлюючи всю серйозність ситуації, вони навіть не замислювались про власну безпеку, а робили все від них залежне задля збереження життя мільйонів людей на всій планеті.

У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що увійшла в число найбільших катастроф техногенного характеру в історії людства, брали участь люди найрізноманітніших спеціальностей – пожежники, військовослужбовці, енергетики-атомники, інженери-конструктори, будівельники, прості робітники і колгоспники, в екстреному порядку мобілізовані радянським керівництвом на усунення наслідків аварії. Цим людям (їх було понад 90 тисяч чоловік) довелося гасити пожежу після вибуху, виконувати роботи з дезактивації приміщень і проммайданчика станції та забруднених територій навколо неї, проектувати і будувати об’єкт “Укриття”, готувати і здійснювати післяаварійний пуск блоків ЧАЕС.

Надання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, людей що віддали свої життя та здоров'я заради порятунку нашої землі від страшної техногенної аварії, наслідки якої не дають спокою людству і сьогодні.

Минають роки після найстрашнішої в світовій історії техногенної катастрофи, але в серцях людей досі звучить відлуння тих трагічних подій.

Ми глибоко вдячні всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття, які виявили героїзм, самовідданість та мужність в тих екстремальних обставинах. Низько вклоняємось усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Схиляємо голови перед тими, хто не дожив до цього дня, чиє життя та здоров’я забрав невидимий ворог – смертоносне радіоактивне випромінювання. Обов’язок кожного з нас – пам’ятати про це й підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда.

Шановні ліквідатори! Ви є справжнім прикладом патріотизму, мужності та самовідданості. Від щирого серця бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров’я, сімейного затишку, оптимізму, добробуту, щастя, благополуччя, щирої поваги від людей, нехай у ваших домівках панує мир та злагода.

Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій.

На жаль, все менше залишається учасників тих подій, але пам'ять про них живе в душах людей, світлинах, відео- та кіно- плівках. У висвітленні тих подій брали участь в основному журналісти новин Українського державного телебачення. Завдяки їх роботі ми можемо уявити масштаби аварії. Їх сміливо можна назвати ліквідаторами інформаційного вакууму. Цикл програм «Дзвони Чорнобиля» та телемарафон  «Дзвони Чорнобиля»  (авторами концепції були Бояренко В.М. і Хрущ Т.М.) журналісти кількох редакцій: науково-пізнавальних програм, пропаганди, інформації готували сюжети, у прямому ефірі брали інтерв'ю на різних телевізійних майданчиках і збирали гроші на проведення важких операцій чорнобильцям, хворим дітям, які жили в зоні радіаційного забруднення, на фінансування наукових проектів, спрямованих на подолання наслідків Чорнобиля.

Про техногенну катастрофу у Чорнобилі телевізійний  журналіст Тамара Хрущ розповідала в своїх документальних фільмах про Чорнобиль, вісім, з яких перекладені англійською, що розповідають про страшну трагедію і її героїв. Співпрацювала, як автор сценарію, над створенням документальних фільмів зі студією США і міжнародною групою, куди входили телевізійники Австрії, Польщі, Японії, Білорусі, Німеччини.  За останні 5 років видала 3 поетичних збірки, в яких теж присутня чорнобильська тематика.

ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ ПРИСВЯЧУЮ...

Їх ядерний потужний смерч

Тоді підняв на поле бою.

Вони ішли на вірну смерть,

Прикривши світ, - і нас з тобою. (...)

Ліквідатори вийшли переможцями з битви із чорними силами, проте в місті, де колись жили життєрадісні і щирі люди, панує радиація і воно перетворилося на мертву зону. Який вигляд міста сьогодні? Люди назавжди збережуть пам`ять про ті події, а особливо про ліквідаторів, багатьох з яких, нажаль, немає з нами. Про них будуть нагадувати чорнобильські дзвони та пісні, сповнені болю і туги. І сьогодні в Україні поставлено пам`ятники ліквідаторам, як цей, на якому герой-рятівник ніби намагається руками розвести біду. Ця біда торкнулася сотень тисяч українців - ліквідаторів, переселенців, дітей та дорослих. Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо з жахом згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас, хто читає ці строки, зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям. На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха.