КРАСА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ
До Міжнародного дня толерантності
«Тепер, коли ми навчилися літати в повітрі, як птахи,
плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного:
навчитися жити на землі, як люди».
(Б. Шоу )
Саме цьому мистецтву – жити з людьми і серед людей присвячений День толерантності, який відзначають у всьому світі 16 листопада.
Міжнародний день толерантності — свято, яке запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри.
Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».
Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.
Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.
Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.
Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.
Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.
Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в одній рекламі - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.
Сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, Україна та її суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність — це ознака нашого життя.
Толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки Навчання починається з дітей, яких варто вчити не просто бути «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію.
Терпимість, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.
Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.
Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.
Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти. Усі ми хочемо, щоб війна швидше закінчилася і щоб у нашій країні знову запанував мир.
У повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних. Разом із тим, прояв толерантності який співзвучний принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступки перед чужими переконаннями.
Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими
Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.
«Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили,
я сам перший люблю»
(Григорій Сковорода)
Ці слова відомого українського мудреця-гуманіста Григорія Сковороди найбільш влучно відображають актуальну проблему сьогодення: проблему взаєморозуміння. Толерантність передбачає всього лише нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.
Поняття толерантності у різних мовах відрізняється смисловими відтінками, що зумовлено культурними та ментальними особливостями. Наприклад, у французькій цей термін означає повагу до свободи іншого, у китайській – уміння дозволяти, проявляти великодушність, в арабській бути толерантним – означає бути терпимим.
Аналізуючи культурну спадщину нашого народу, що ґрунтується на «філософії серця», можна з переконанням засвідчити, що толерантність у сприйнятті українця співвідноситься з поняттям поваги й любові. Старше покоління та й люди середнього віку добре пам’ятають, що ще років 15-20 тому ніде не чутно було слова «толерантність», його тоді майже не вживали. Хоча це слово досить старе і означало колись «терпіння».
Перш, ніж знову повернутись до проблем толерантності, давайте поглянемо на самих себе. Нам здається, що ми добре виховані, освічені, культурні люди, з добрими манерами, поведінкою – своєрідна еліта. Але спробуємо чесно зізнатись самим собі: хіба за деяких обставин кожен з нас не зривається на інтолерантну поведінку, навіть на сварку? Якщо ми чесно собі в цьому признаємось, то ще краще зрозуміємо, яка то важка справа завжди самим бути толерантним і виховувати толерантними інших. Кожен з нас, всі ми, весь світ бажаємо бути толерантними, а воно все не вдається, навіть попри всі зусилля ЮНЕСКО і ООН
У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій . Для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову, адже толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві. Та попри все, людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти .
Аналізуючи праці різних дослідників, присвячені вихованню толерантності, розглянувши характеристики толерантної особистості, можна виділити кілька основних напрямків, що будуть доцільними під час планування діяльності, спрямованої на виховання толерантності у громадянському середовищі.
- Поширення правових знань. Правова освіта - основа виховання толерантності, адже толерантність означає добре знання 3 закону, що захищає право людини на індивідуальність.
- Орієнтація людини на вивчення себе. Толерантна людина повинна знати свої переваги і недоліки, щоб у власних помилках не звинувачувати інших, не перекладати на них відповідальність, а працювати над собою. для самореалізації тощо.
- Поширення інформації, що сприяє пізнанню культурної спадщини, глибокому, всебічному дослідженню свого коріння (це необхідно, щоб розуміти, знати свій народ і вміти достойно презентувати його представникам інших націй).
- Інформування громадськості про культуру інших народів, про інші світи, інші світогляди.
- Організація міжнаціонального спілкування молоді.
- Поширення інформації, що сприяє врегулюванню конфліктів між представниками різних соціальних груп усередині країни.
І наостанок, чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності?
Чи є терпимим ставлення до людей ознакою Вашої особистості?
Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе з боку інших людей?
Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.
Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування.
Якщо в двох словах то, терпимість допомагає вижити людству як виду. Чим кращі взаємовідносини будуть між людьми, тим більше шансів вирішити різні проблеми: екологичні, технологічні та інші. Тож почнімо з себе.
