Як річка, з роду і до роду, так мова з’єднує народ

Як річка,  з роду і до роду, так мова з’єднує народ

(до Дня української писемності та мови)

   У 1997 році  за  ініціативою   Всеукраїнського   товариства  «Про- світа»  ім. Тараса  Шевченка  Указом  Президента  України      день   9 лис-топада  встановлено  День  Української  писемності  й  мови на честь українського літописця Нестор.

   Це  свято  вшановує  вся  наша  держава.   Бо  мова -  життя  духов-ного  основа.    Суспільство  не  може  існувати  без  мови -  засобу  спілку-вання  між  людьми,  засобу  вираження  думки   і   передачі  досвіду  сучасникам  і наступним  поколінням.

mova

   Опановувати  мову  людина  починає  з  дня  народження.  Спочатку – прислухаючись  до  слів  матері,  рідних,  згодом – вимовляє  звуки,  склади, слова.  Протягом   життя -  змалку  і  до  останнього  подиху -  люди-ну  супроводжує  мова.

   Мова – це неоцінений божественний дар, який дано людині. У щоденній практиці спілкування не обійтися без мови.  Навіть коли ми думаємо, в пам’яті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови, бо в ній накопичено життєвий досвід попередніх поколінь.

   Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов.  І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву  займають належне місце у світі.

   А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада. Це наймолодше державне свято.

   Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ.

   Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.

   І це так, бо, як сказав Володимир Сосюра: „Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”.

   Українська  мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу. Серед них - і українська. Тому, природно, що у нашого народу так багато пісень і славних співаків. Практично кожен українець від народження гарно співає. Адже пісня – це найдобріша, найвиразніша мова. Для українського народу пісня – це його душа, це його краса і доброта. Ми, українці - найспівучіший народ. За легендою, коли Бог обдаровував діточок, маленькій україночці в дарунок дісталася ніжна, ласкава, задушевна пісня.

   Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.     

   Рідна мова – це найбільше і найцінніше добро в кожного народу,  жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку він складає і своє давнє життя, і свої сподівання. Століттями мова народу була тією повноводною рікою, з якої ми черпаємо своє натхнення, збагачуємо свій духовний світ. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

   Людина може володіти багатьма мовами, але найкраще, найдосконаліше повинна знати рідну мову. Адже рідна мова – цей той чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші та найніжніші струни людської душі.

    Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови − полянського, деревлянського та сіверянського. Для запису нашої мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. Із погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

   Історія нашої Рідної Мови починається з 4–5 століття нашої ери. У той далекий час із розрізнених слов'янських племен склався етнос, що згодом сформував Київську Русь. З того часу й починається історія Рідної Української Мови.

   Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються. Кремль століттями гнобив українську мову, щоб русифікувати, асимілювати, а по суті, знищити українську націю. Тому українську мову треба захищати і розвивати. Важливо, щоб саме суспільство і влада усвідомлювали необхідність відповідної державної політики. Як писала геніальна Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». А Іван Огієнко свого часу писав: «Поки живе мова − житиме й народ».

   Наша Мова – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших мов у світі.

   Нашою Мовою мовлять, речуть, розмовляють, говорять, балакають, оповідають, кажуть, гомонять, моралізують, лепечуть, белькотять, бовкають, гаркають, гиркають оточуючі нас люди… У якій мові є ще така багата емоційно-психологічна лексика, яка дозволяє описати дію і статус, стан і вік людини, її оточення та ще багато інших ознак одним лише словом? Тільки в Рідній Мові!

   Наша Рідна Мова – найбагатша в світі! У словнику Рідної  Мови  налічується більше 200 тисяч слів! Ще зовсім недавно було заборонено видавати будь-які словники Української Мови з кількістю слів понад сорок тисяч.

   Наша мова – найкраща в світі! Нею освідчувалися в коханні  наші дідусі і бабусі, матусі і татусі. Нашою Рідною Мовою ми сказали свої перші слова: Мама, Тато. Нею сказали свої перші слова наші діти.

   Не будьмо байдужими, давайте разом захищати найбільше наше багатство – нашу Рідну Українську Мову!

mova2

 10 цікавих фактів про українську мову

  1. Найбільше перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г. Шевченка: 147 мовами народів світу.
  2. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово «вороги» – «вороженьки».
  3. Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п»; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» – найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
  4. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер. Це слово «дихлордифенілтрихлорметилметан» – назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками.
  5. Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один із них – кличний). Це вирізняє українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний, існує також у граматиках латини, грецької мови та в санскритській граматиці (як опціональний восьмий відмінок).
  6. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.
  7. Сучасна українська мова налічує, згідно зі словником Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.
  8. Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Котляревського українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.
  9. В українській мові існує три форми майбутнього часу! Проста, складна і складена. Майбутній час першої особи однини недоконаного виду в українській має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму тощо.
  10. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш».